Проблема над якою працюю

  Проблема над якою працюю: «Формування ключових компетентностей здобувачів освіти у навчальному процесі».

     Життя висунуло новий суспільний запит на розвиток творчої особистості школяра . Наскільки  наші діти будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть  контролювати і аналізувати свою  власну діяльність, залежить насамперед від школи.

Важливим результатом якості навчально-виховного процесу має бути оволодіння кожним учнем ключовими компетенціями. Посилення компетентнісної спрямованості, як зазначається у Державному стандарті початкової освіти, створює передумови для індивідуалізації та диференціації навчання, запровадження особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетенцій учнів, поглиблення їх практичної і творчої діяльності. Компетентнісний підхід до організації навчально-виховного процесу на перше місце ставить не поінформованість учня, а вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних ситуаціях.   Реалізація компетентнісного підходу залежить від загальної  освітньо-культурної ситуації, в якій живе і розвивається школяр.

Основні завдання з формування в учнів різноманітних компетентностей вирішуються саме на уроці. Тому вчителеві необхідно так уміло організувати роботу, щоб зацікавити учнів, навчити дивуватися, бути спостережливим, допитливим, вдало використати можливості навчальних предметів. Так, сучасний підхід до вивчення початкового курсу української мови та  літературного читання передбачає формування у молодших школярів комунікативної компетентності – здатності спілкуватися за допомогою мови у будь-якій життєвій ситуації, користуватися мовою не тільки як засобом спілкування, а й навчання, пізнання навколишньої дійсності.

Інтерактивні форми і методи дають можливість створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання, відчути впевненість в собі. Учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед.

 Починаючи працювати з класом, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших форм і методів навчання.

Створюю для розв’язування учнями проблемні ситуації; використовую інтерактивні методи навчання, у яких раціонально поєднано індивідуальні, групові і фронтальні види робіт (роботу в парах, в малих групах, в групах за інтересами); застосовуються тестові та різнорівневі завдання, що дають дітям право вибору; налаштовую дітей на висловлювання власної точки зору та

вислухування думки товаришів.

        Метою комунікативної компетентності є: формування культури усного та

писемного мовлення, як засобу вільного спілкування та самовираження.

       Тому, щоб учні вміли спілкуватися усно і письмово на уроках:

-         використовую на уроках діалоги, монологи;

-         пропоную усний опис картини;

-         проводжу нестандартні уроки, ділові та інтелектуальні ігри;

-         розширюю словниковий запас учнів через роботу із словниками;

-         пропоную складання словосполучень та речень, проводжу роботу з

відновлення деформованого тексту;

         Найпоширенішою технологією ситуативного моделювання в початкових класах вважаю розігрування ситуацій за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення. Тому на практиці досить часто планую роботу в групах. Прочитавши казку, а потім власноруч створити героїв та інсценувати - учням дуже подобається саме ця технологія навчання.

       На уроках впроваджую такі методи особистісно зорієнтованого навчання:

-         Мозковий штурм (є  методом для використання досвіду учнів з метою розв’язання проблем та розробки ідеї).

-          «Асоціативний кущ» (універсальний метод, може бути використаний на всіх етапах уроку під час вивчення будь-якого предмету. Спонукає думати вільно та відкрито стосовно певної теми).

-         «Передбачення» (метод стимулює розвиток критичного мислення; дозволяє синтезувати думку, аналізувати інформацію, давати оцінку та зіставляти свої уявлення з розвитком подій).

-         «Читання з зупинками» (від учнів вимагається вміння зробити деякі висновки або спрогнозувати наслідки з опрацьованого ними матеріалу).

-         «Дискусія» (метод дає нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання; сприяє розвитку мовленнєвої компетенції. Учні вчаться висловлювати та аргументувати власну думку. Фрази, що найчастіше вживаються: «Я думаю», «Я вважаю», «На мою думку», «Я згоден, але…», «Я не згоден, тому що…» ). 

-          Методи «Мікрофон», «Незакінчене речення» (учні повинні закінчити одне й те ж речення, висловлюючи свою думку чи позицію).

-         «Навчаючись – учусь» (такий вид навчальної діяльності надає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим однокласникам під час уроку).

        Інформаційна компетенція передбачають оволодіння вміннями здобувати різноманітну інформацію, осмислювати й використовувати її. Тому в навчально-виховній діяльності вчу дітей працювати з підручником, словниками, зошитами з друкованою основою; пропоную пам’ятки: «Робота над текстом», «Учись читати правильно», «Учись читати виразно», «Учись переказувати близько до тексту», «Короткий переказ». Вчу дітей діалогу, як засобу отримання інформації один від одного. Стимулюю учнів до роботи з комп’ютером.

        Компетенції саморозвитку та самоосвіти пов’язані з потребою і готовністю

постійно навчатися, виконувати творчі завдання. Тому залучаю дітей до

виконання творчих завдань та участі в інтелектуальних заходах, практикую

диференційовані  завдання.

На кожному уроці читання я працюю над проблемою вдосконалення навичок швидкісного та виразного читання. Тому використовую вправи на розвиток мовного апарату та кута зору учнів. Це такі, як: робота зі скоромовками, чистомовками, читання „деформованих” текстів, пірамід слів. На уроках я використовую такі ігри, як: „Дощик”, „Буксир”, „Хто більше”, „Хто швидше”. Адже  гра робить працю привабливішою і цікавішою.

Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві вправи, ребуси, кросворди, загадки.

       Природним невід’ємним і найважливішим компонентом навчання на уроці є рефлексія. Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєнні, і встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що

знадобиться учням у майбутньому.

      Також використовую  STEM-технології, які вимагають від учнів великих здібностей до критичного мислення, вміння працювати як в команді так і самостійно. Вивчення навчального матеріалу повинно відбуватися по темам, які поєднують декілька предметів, матеріали яких тісно пов’язані між собою та мають практичне застосування. Уроки в школі, за STEM-технологією, дозволяють не тільки вивчати теоретичний матеріал, але і закріплювати знання за допомогою можливостей практичного застосування різноманітних завдань, які можуть бути настільки цікаві, що їх трудність не викликатиме неприйняття в учнів.

       Отже, можна зробити висновок, що одне з основних завдань сучасної школи — створити умови для різнобічного розвитку підростаючого покоління, забезпечити активізацію і розвиток інтелекту, інтуїції, легкої продуктивності, творчого мислення, рефлексії, аналітико-синтетичних умінь та навичок з урахуванням можливостей кожної дитини. Сучасні методи забезпечують активну взаємодію учнів і вчителя в навчальному процесі.